Алергія на інжир може розвиватися через перехресну сенсибілізацію з пилком або, як справжня алергія на фрукти. Алергія на інжир частіше зустрічається в Західній Азії та поширена по всьому Середземномор’ю.
Алергію можуть викликати як свіжі, так і сушені плоди.
Основні алергенні молекули інжиру:
Fic c 4 – профілін
Fic c Ficin – протеаза
Fig c LTP – білок переносник ліпідів
Також було виділено білок сімейства PR-10.
Білок сімейства PR-10, був ідентифікований у м’якоті та шкірі інжиру, є термолабільним білком і руйнується під дією високих температур та ферментів. Асоційований з оральним алергічним синдромом під час вживання інжиру, і рідко спричиняють важкі реакції.
NsLTP або білки переносники ліпідів, які насамперед розташовані в шкірці інжиру. Це термостабільні білки, на які не впливає ні термообробка, ні дія ферментів. Важкі, генералізовані системні алергічні реакції асоційовані зі споживанням nsLTP.
Білки PR-10 і nsLTP інжиру виявляють високу перехресну реактивність з пилком дерев і трав, а також іншими фруктами.
Профіліни присутні в усьому рослинному царстві. Пацієнти з підвищеною чутливістю до профіліну, часто сенсибілізовані до пилку трави, можуть розвинути крос-сенсибілізацію до профіліну інжиру та інших фруктів.